Моя історія дружби з мультиваркою
До недавнього часу мої стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я часто псувала продукти або зіпсувати найпростіші страви. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.
Перші два тижні я боялася її навіть увімкнути. Вона стояла на стільниці, поблискуючи чорним пластиком, наче щось із космічного фільму. Але голод — не тітка, і настав момент істини.
На на цьому сайті найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене надихнула. Я завантажила в чашу фарш, капусту, рис і залила все томатним соком. Активувала кнопку "Гасіння" — і вирішила не дихати.
За годину кухня наповнилася таким духмяним запахом, що чоловік прийшов на кухню, здивовано питаючи: "Це ти сама приготувала?".
Коли я підняла кришку, то не повірила своїм очам. Це була їжа, а не щось неїстівне! Соковита, гаряча, їстівна! Ми уплітали за обидві щоки.
Тепер ми з мультиваркою - найкращі подруги. Вона пробачає мені всі помилки: у ній нічого не горить і не втікає і не стріляє олією. Я вже вивчила її характери — мову таймерів і режимів. І хоч друзі кепкують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.